Віцепрезидентка Венесуели Подякувала Трампу за “Оновлення Співпраці”. Його Війська Досі Тримають Її Шефа у Бруклінській Тюрмі.
У вівторок, у номері манхеттенського готелю, віцепрезидентка Венесуели Дельсі Родрігес позувала перед камерами поруч із президентом США, чия січнева операція захопила її шефа, показала знак миру й подякувала йому за “оновлення співпраці”. Уже в середу вона заявляла Генеральній Асамблеї ООН, що Венесуела переживає “відродження”. Слово “Мадуро” не прозвучало жодного разу. Сам він у цей час перебував на іншому березі річки, у камері.
“Відродження” — Дрібним Шрифтом
Держсекретар Марко Рубіо назвав зустріч Трампа і Родрігес “короткою, але важливою” — дипломатичною мовою це означає “нам треба залагодити багато, а часу двадцять хвилин”. За словами американських посадовців, порядок денний включав реструктуризацію боргу, економічну стабільність і “політичний перехід” — останній пункт залишився особливо невизначеним. Родрігес зі свого боку похвалила нову енергетичну угоду між США та Венесуелою, назвавши її “однією з найбільших, коли-небудь укладених” між двома країнами, і подала як поштовх для енергопостачання всієї півкулі.
Трамп, як завжди, висловився прямолінійніше про суть угоди. “Переможцю дістаються трофеї”, — сказав він про нафтову домовленість — фраза, яка незручно поєднується з його ж описом чоловіка, якому Родрігес номінально досі служить і якого він називав “диктатором поза законом” і “кубинською маріонеткою”. Схоже, з урядом маріонетки бізнес вести можна й далі; саму маріонетку просто більше не запрошують за стіл переговорів.
Вибори Обіцяють. Ніхто Не Спитав Коли.
Родрігес заявила Асамблеї, що “у Венесуелі відбудуться вибори”, посилаючись на “судову реформу, політичну участь і економічні зміни”, які нібито вже тривають. Вона не назвала ні дати, ні механізму, ні опозиційних груп, із якими, за її словами, уряд зараз веде перемовини. Лідерка опозиції Марія Коріна Мачадо могла б особисто запитати подробиці — якби змогла в’їхати в країну. Цього тижня вона принаймні тричі за 48 годин намагалася повернутися з Панами, і щоразу її розвертали.
Місія ООН зі встановлення фактів дала власну оцінку цьому “відродженню”: репресивний апарат Венесуели “залишається повністю незмінним”. Інституційну реформу, виявляється, легше оголосити з трибуни в Нью-Йорку, ніж перевірити на вулицях Каракаса.
Промова, Яку Делегація США Вирішила Не Слухати
Коли Родрігес піднялася для виступу перед Асамблеєю, американські дипломати очолили демонстративний вихід із залу. У заяві місії США звучала риторика, що ніби залишилася ще з часів до захоплення Мадуро: “Ми зібралися вирішувати проблеми світу, а не стояти осторонь, поки Мадуро морить голодом народ Венесуели” — дивна фраза про людину, яка вже третій місяць перебуває під федеральним переслідуванням у Нью-Йорку. Венесуела тим часом, за повідомленнями, розповсюдила власний меморандум із закликом до союзних місій прийти й заповнити місця, які звільнить демонстративний вихід, перетворивши зал на гру цифр ще до того, як хтось сказав бодай слово.
Частину свого часу для виступу Родрігес використала, щоб заперечити цифру Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша про чотири мільйони переміщених венесуельців, назвавши її “брехнею”. Альтернативної цифри вона не надала.
До четверга Асамблея вже перейшла до наступного пункту порядку денного, дипломати, що влаштували демарш, повернулися на свої місця слухати іншого промовця, а Мадуро — незгаданий, позбавлений можливості бути присутнім, безсумнівно ув’язнений — залишався точнісінько там само, де й весь тиждень: за кілька кілометрів від трибуни, з якої оголосили відродження його уряду без нього.