Канада і ЄС: історичне партнерство, яке ніхто до пуття не може визначити. Трамп однаково лютує.

Брюссель вигадав абсолютно нову категорію членства спеціально для Оттави. Паперова робота не завершена, визначення теж, а у Вашингтона вже є претензії.

Нова категорія, вигадана на ходу

Цього тижня Європейський Союз оголосив, що запропонує Канаді дещо цілком нове: “асоційоване членство”. Це не повноцінне членство — Канада не збирається переходити на євро, надсилати євродепутатів до Страсбурга чи вчити напам’ять європейські рибальські квоти перед сном. Але це й не дрібниця. Асоційоване членство — категорія, яку досі беріг Брюссель саме для такої невизначеності, у якій він спеціалізується: досить близька, щоб мати значення, і досить розмита, щоб її можна було переглянути пізніше.

Дипломати по обидва боки Атлантики останні кілька днів пояснюють, дуже обережною й ні до чого не зобов’язуючою мовою, що саме дає це асоційоване членство. Чесна відповідь, як зізнався не один посадовець неофіційно, — документ ще дописують.

27 нових сусідів по гуртожитку для Оттави

Для Канади вигода очевидна: ширший доступ до торгівлі, місце у процесі вироблення європейських стандартів і, можливо, найголовніше — місце за столом, де ухвалюють рішення, що впливають на канадських експортерів, а не читання про них у прес-релізі постфактум. Для країни, яка роками спостерігає, як її найбільший торговий партнер ставиться до мит як до настрою, диверсифікація дружніх зв’язків має цілком зрозумілу логіку.

Це також означає, що в Канади тепер асоційований стосунок з іншою візитівкою ЄС: двадцятьма чотирма офіційними мовами, тисячами сторінок регламентів і бюджетом на переклад, більшим за оборонний бюджет деяких країн. Ласкаво просимо до клубу, Оттаво. Бери власну каву — і, мабуть, власного перекладача теж.

Сусід, якого не запросили

Реакція Вашингтона була з властивою йому стриманістю: жодної. За даними кількох джерел, президент США сприйняв цю угоду без ентузіазму, тлумачачи її — не без підстав із його позиції — як зближення Канади з Європою саме тоді, коли у стосунках США та Канади й так вистачало тертя. У Вашингтона ніхто не питав. У Брюсселі чи Оттаві теж, схоже, не надто прагнули запитувати.

Це, по-своєму, дуже європейське рішення: замість того щоб підганяти нову проблему під стару категорію, вигадується нова категорія, а решті доводиться підлаштовуватися. Якщо статусу не існувало вчора, а створювати його однаково трохи незручно, Брюссель традиційно волів просто його вигадати.

Що далі (щойно хтось дописав PDF)

Практичні деталі — торговельні умови, регуляторне узгодження, які двері насправді відкриває значок “асоційованого члена” — за словами кількох джерел, усе ще обговорюються. Що дуже в дусі закладу: ЄС має надзвичайний талант оголошувати сміливий новий розділ у міжнародних відносинах задовго до того, як цей розділ дописано.

Наразі “асоційований член” — це титул без повної інструкції, дипломатична іграшка, яка ще лежить у коробці. Канада отримує тісніші зв’язки з Європою. Європа отримує заголовок про погляд назовні саме тоді, коли це добре виглядає всередині країни. А Вашингтон отримує ще один пункт до й так доволі довгого списку речей, які цього тижня зіпсували йому настрій.

Перекладачі, як завжди, констатують: ця новина — як і майже все, що приходить із ЄС, — спочатку була оголошена, потім перекладена і лише, якщо пощастить, третьою за чергою зрозуміла. Ми вже звикли до такого порядку.