Західна Європа боїться Росії. Ось як вона вирішила це довести: одна заява, одна нарада й одне закрите консульство.
Російський дрон порушує роботу німецького аеропорту. Брюссель обіцяє рішучу відповідь. Через кілька місяців найрішучіше, що спромігся створити континент, — це протокол, який технічно може заблокувати одна-єдина країна.
Дрон на злітній смузі, двоє будівель зачинено
4 серпня дрон з’явився в зоні безпеки аеропорту Лейпциг/Галле поблизу українського вантажного літака. Невдовзі другий дрон зіткнувся з іншим повітряним судном і завадив йому приземлитися. Міністр внутрішніх справ Німеччини не забарився вказати на звичного підозрюваного: методи, “відомі з інших гібридних операцій” Росії, сказав він тим обережним дипломатичним тоном, який означає “ми точно знаємо, хто це зробив, але скажемо це ввічливо”.
Відповідь надійшла швидко, принаймні на папері: Німеччина закрила російське консульство в Бонні та “Російський дім” у Берліні. Іншими словами, у відповідь на дрон, який поставив під загрозу літак, повний людей, найпомітнішим заходом стало закриття двох будівель, де раніше проводили культурні заходи й оформлювали візи. Росія, ймовірно, переживе цей удар.
Протокол, який обіцяє скликати нараду, а не зупинити наступний дрон
16 вересня голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн представила те, що вона назвала “протоколом надзвичайної безпеки”: механізм за зразком статті 4 НАТО, який дозволяє будь-якій державі-члену скликати решту 26 урядів для консультацій і координації відповіді щоразу, коли вона зазнає кібератаки, вторгнення дронів чи саботажу. “Європі потрібен власний консенсус щодо того, як реагувати на певні інциденти”, — заявила вона. Її неможливо звинуватити в нечіткості щодо того, що саме пропонується: нарада.
Сам протокол не уточнює, чи потребуватиме відповідь, що народиться на цій нараді, одностайного схвалення — а в європейській зовнішній політиці цього потребує майже все. Як влучно зауважив один аналітик, пряміше, ніж зазвичай дозволяє собі Брюссель: “Консультація — це не дія. Скликання — це не відповідь”. Те, що це взагалі довелося промовляти вголос, само по собі багато говорить.
Вето, яке вже все пояснює
Того самого тижня, коли презентували новенький протокол, Франція та Словаччина заблокували рутинне продовження санкцій проти Росії — саме той тип рішення, який новий механізм мав би прискорювати, — вимагаючи вилучити зі списку російського бізнесмена Алішера Усманова. Франція послалася на невизначені міркування “національної безпеки”. Результатом стало продовження лише на сім днів замість стандартного піврічного поновлення.
Тож підсумуємо: поки Комісія презентувала новісінький протокол для відповіді Росії, вже наявний механізм — той, що працював роками, — застряг через одне-єдине ім’я у списку. Важко уявити чіткіший приклад того, як часто доведеться скликати новий протокол.
Страх, виміряний у бюджетах
Решту історії видно у звітах про оборонні витрати: урочисто оголошені підвищення бюджетів, за якими йдуть аналізи, що вказують на той самий давній розрив між обіцяними грошима та реально поставленою спроможністю. Депутати Європарламенту місяцями закликають до “єдиної відповіді” на порушення й гібридну війну Росії — заклик, який за визначенням має сенс лише тоді, коли такої єдиної відповіді ще не існує.
Ми проводимо свій час, перетворюючи одну мову на іншу, щоб люди розуміли одне одного трохи швидше. Ця новина не потребувала перекладу — “ми глибоко занепокоєні” звучить однаково всіма 24 офіційними мовами ЄС. Чого ми досі не навчилися перекладати жодною мовою, так це “занепокоєння” в “рішення, яке ніхто не може заблокувати самотужки”. Ми досі намагаємося. Підозрюємо, що Брюссель — теж.